21 березня!

Синдром Дауна– добре відоме хромосомне захворювання, сутністю якого є трисомія 21 хромосоми, тобто у хромосомному наборі хворого наявні три хромосоми 21 пари( в нормі – дві). В наслідок цього в індивіду наявно 47 хромосом, а не 46, як у нормі. Зайвий генетичний матеріал спричиняє порушення функції всього спадкового апарату (геному), що зумовлює певні особливості зовнішнього вигляду (фенотипу) та порушення функції багатьох органів та систем. Вперше захворювання описано англійцем Джоном Дауном у 1866 році, як «монголоїдизм». І тільки у 1959 році французом Леженом було виявлено додаткову (третю) хромосому 21 пари у хворих з даним синдромом

Відзначати Міжнародний день людини з

синдромом Дауна започатковано 21.03.2006 року з ініціативи грецького генетика Стилианоса Антонаракиса. День і місяць вибрані відповідно до номеру та кількості хромосом при даному синдромі. Ця дата – 21.03 – символізує сутність синдрому.

Синдром Дауна – це генетична випадковість, яка не залежить від способу життя батьків, їхнього здоров’я, шкідливих звичок, харчування, кольору шкіри або національності. Тобто дитина з синдромом Дауна може народитися в будь-якій родині. Хлопчики і дівчатка з синдромом Дауна народжуються з однаковою частотою. В Україні кожного року з’являється до 400 таких дітей.

Діти з синдромом Дауна повільніше розвиваються і пізніше своїх ровесників проходять загальні етапи розвитку. Але все компенсується добротою, щирістю і безпосередністю, які вони випромінюють у світ. Тому їх називають «дітьми сонця». Дітям з синдромом Дауна не потрібні ліки та медичне обладнання. Для їх інтелектуального розвитку необхідні лише заняття з педагогами за спеціальними методиками, які враховують особливості їх сприйняття.

Вони не тільки здібні до навчання, а ще й дуже талановиті: можуть стати художниками, або інженерами, бо вміють концентруватися на одному завданні тривалий час. Багато з них може освоїти професію, досягти оптимальної якості життя і опікуватися собою без зайвої допомоги. Людина з синдромом Дауна може здобути вищу освіту, влаштуватися на роботу, мати сім’ю. Але завдяки помилковим стереотипам вони часто стикаються з ворожістю та нерозумінням і тому вимушені бути в ізоляції. Через відсутність достовірної інформації про синдром тисячі родин змушені боротися за гідне майбутнє своїх дітей, відчуваючи неприховану антипатію оточуючих.

Ці діти потребують нашої допомоги, любові, розуміння та взаємної поваги.